Страсти после Сочи еще долго не дадут спать нашим спортсменам, тренерам и болельщикам. Нам есть что вспомнить, есть о чем помолчать. Признаюсь, после того, как в СМИ прошла информация о том, что Валерий Сушкевич встречался с Путиным, мне было очень интересно узнать о самом ходе переговоров. К сожалению, достоверной информации получить не удавалось. И вот, на мое счастье, Gazeta.ua опубликовала интервью с Валерием Михайловичем и я, как говорится, из первых уст, даю его в том объеме, каким оно было опубликовано. Спасибо, что оно появилось и расставило все точки над знаками вопросов.

Фото: xsport.ua

 

“Повезли кудись вночі, зайшли. Бачу — в кінці залу сидить Путін” – Сушкевич

Президент Національного паралімпійського комітету України, нардеп від “Батьківщини” Валерій Сушкевич під час сочинської Паралімпіади двічі зустрічався Президентом Росії Володимиром Путіним. І сподівається, що йому вдалося переконати російського лідера в своїй позиції щодо останніх проблем в українсько-російських відносинах.

“Перша зустріч була за ініціативою Володимира Путіна, – каже Валерій Михайлович. – Я зустрівся з президентом національного Паралімпійського комітету Росії Володимиром Лукіним. Це той самий, який приїжджав до нас в Україну на переговори між опозицією та Віктором Януковичем. В нас з ним довгі дружні відносини. Я просив передати Путіну лише одну річ — зупинити ескалацію воєнних дій навколо Криму. Адже завжди під час олімпійських ігор війни зупинялись. І він має, як лідер великої держави, це зробити. Лукін пообіцяв це зробити. Через день він забезпечив мені зустріч із російським віце-прем’єром Дмитром Козаком. Йому я сказав теж саме. До честі цих двох людей, вони дуже уважно сприйняли цю філософію миру, адже воювати під час як Олімпіади, так і Паралімпіади — це дискредитує будь-якого лідера. Тим більше, що, давайте казати чесно, війна — це нові громадяни-інваліди”.

Сама зустріч із лідером Російської держави виявилася для Валерія Сушкевича досить несподіваною.

“Мене потім дуже швидко знайшли, сказали, що треба зустрітися з представником уряду Росії. Ми кудись вночі поїхали. Я побачив, що перекриваються всі дороги, діє спецрежим проїзду. Зайшли в якійсь готель і в кінці залу я побачив — сидять Путін і Козак. Для мене це був сюрприз. Розмова вийшла дуже емоційною. Неподалік, метрів десять від мене за склом сиділа моя дружина, вона мене супроводжувала. Каже: “Ти так махав руками і так голосно говорив, що це виглядало навіть нечемно до президента великої держави”. Але емоції оволоділи мною. Я сказав Володимиру Путіну, що в моїй команді десь років п’ять-шість тому зникли паралімпійці, які такими стали після війни в Афганістані. Вони вже вікові. Я просив його зробити гуманну місію — припинити бодай зараз ескалацію конфлікту. Більшого я просити і вимагати не міг, це питання міждержавних відносин, на що в мене не було жодних повноважень. Він сказав:”Я розгляну цю пропозицію. Вона не пройде повз моєї уваги”. Ось так досить конструктивно завершилася тоді наша бесіда”, – зазначив він.

“Друга зустріч з Путіним відбулася в той день, коли проходив кримський референдум і закриття Паралімпійських ігор. Я боявся, що після того може статися найстрашніше. Зустріч я не планував. Сидів, дивився виступ нашого гірськолижника. Там було багато спортивних функціонерів, офіційних осіб. Раптом бачу, як до мене йде Путін. Підійшов, подав мені руку. Привітались. Кажу: “Хотів би з Вами переговорити”. “Та нема питань”, каже він. Пішли в окрему кімнату, де розмовляли майже хвилин тридцять-сорок. І я сказав про мої страшенні побоювання стосовно можливого початку війни. Війни, якої не можна допустити. Намагався дати Путіну відчуття, що перед ним сидить людина, яка має одну здорову руку і проблемне тіло в результаті інвалідності. Побажав йому здоров’я і просив, щоб не було горя для сотен тисяч людей в Україні та Росії. Він багато сказав про Малоросію, про Крим, який незаконно відібрали в Росії. Я йому сказав, а він якраз йшов на трибуни: подивіться на людей, на ці всі форми інвалідності, як ці люди борютьсz зажиття і наскільки важливо, щоб нація російська, як і нація українська були здорові. А ще я йому нагадав про те, що Україна побудувала найкращу в світі паралімпійську базу в Євпаторії. І до честі керівника такої великої держави подбати про те, що навіть у такому проблемному варіанті, який є зараз у Криму, подбати про те, щоб її не чіпали, щоб бути хоч в чомусь святім до інвалідів. І ще сказав, що треба на міждержавному рівні сідати за стіл переговорів, без БТРів і танків. Хочу сподіватися, що як людина, яка знає ціну здоров’ю я його в чомусь, але зумів переконати”, – резюмував Валерій Сушкевич.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


7 + пять =

Архив записей
Август 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Июн    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  
Свежие комментарии

Уважаемые посетители убедительная просьба
– при использовании материалов обязательно ссылаться на сайт.
Так же буду очень благодарен за ваши отзывы. Спасибо!